Підтримання оптимальної температури в приміщення – це і є сприятливий мікроклімат, якого сьогодні багато хто прагне. Відсутність перепадів від спеки, коли хочеться відкрити вікно, до прохолоди та бажання укутатися в плед забезпечує регулятор температури прямої дії.

Призначення регулятора прямої дії

Цей пристрій відноситься до трубопровідної арматури, основним завданням якої є постійна автоматична підтримка заданих параметрів температури води. Особливість приладу в тому, що йому не потрібне додаткове джерело живлення. Автоматичний регулятор температури використовує для роботи енергію, що виробляється під час розширення робочого середовища за умов замкнутого простору.

Основна сфера застосування термостата прямої дії в системах, де потрібне забезпечення рівномірного нагрівання води та підтримання її у заданих температурних параметрах. Як правило, це система гарячого водопостачання, де необхідно керувати витратою нагрітого теплоносія в залежності від того, скільки його потрібно в умовах постійної зміни потреби в ньому.

Серед основних переваг пристрою:

• доступна ціна;
• проста схема приладу;
• висока надійність;
• легке налаштування параметрів;
• не потребує додаткового джерела живлення.

Крім плюсів, автоматичні регулятори температури в системах опалення мають низку мінусів:

• Їм потрібний теплоносій гарної якості.
• Усі налаштування виконуються вручну, що незручно, якщо в приміщенні протягом доби відбуваються значні зміни температурних параметрів.
• Прилади з виносним датчиком обмежені довжиною трубки, що їх зв’язує.
• Обмежений діапазон параметрів.
• Не завжди забезпечується точність налаштування.

Як правило, за радянських часів саме такі пристрої, тільки більшого розміру, оберігали споживачів від того, щоб у їхні крани з гарячою водою не потрапляв небезпечний для життя окріп. Сьогодні автоматичний терморегулятор для батареї бере на себе контроль за безпекою теплопостачання та підтримки мікроклімату в приміщенні.

Влаштування приладу

Регулятор прямої дії має досить просту конструкцію, що складається із трьох елементів:

• Температурний датчик являє собою колбу, всередині якої знаходиться рідинне або газоподібне робоче середовище. Під впливом різниці температур вміст датчика здатний розширюватися або звужуватися. У продажу можна зустріти пристрої з накладним, занурюваним або вбудованим датчиком. У першому випадку він кріпиться прямо на трубу контуру опалення і не вимагає особливих зусиль при монтажі. У занурювальних датчиків складніша установка, оскільки вони вбудовуються всередину труби, для чого потрібні зварювальні роботи. Вбудований датчик з’єднаний з корпусом пристрою і не потребує окремого монтажу.
• Термостатичний елемент – це сильфон, в якому міститься те саме робоче середовище, що й у температурному датчику.
• В обов’язки клапана терморегулятора входить відкривати і закривати шлях теплоносія в міру нагрівання повітря в приміщенні.

Як правило, ці проділи настільки ж прості у виконанні, як і в монтажі.

Як працює автоматичний регулятор температури

В основі роботи даного типу пристроїв лежить фізичний закон розширення рідин і газів під впливом високих температур та їх стиснення при охолодженні.

Робоче середовище, яке знаходиться в колбі температурного датчика та в сильфоні, дуже чутливе до змін нагріву або повітря, або теплоносія в опалювальній системі. Як наповнювач використовується парафін, газ, рідина або природна газорідинна суміш.

Коли підігрів води або повітря підвищується, середовище всередині температурного датчика розширюється, йде по імпульсній трубці до сильфону, вміст якого так само збільшується в об’ємі. Цей процес змінює тиск, який змушує сильфон розтягуватися і тиснути на шток, який, у свою чергу, змінює положення клапана та закриває доступ теплоносія до батареї.

Коли батарея остигає, а заразом разом із нею повітря в кімнаті, відбувається зворотна робота. У цьому весь робочий процес регулятора прямої дії.

Встановлення та налаштування пристрою

Зазвичай, регулятор температури гарячої води прямої дії легко монтується, якщо він не з занурювальним датчиком. Достатньо дотримуватися інструкції, яка до нього додається:

• Монтувати пристрій потрібно виключно на горизонтальній трубі так, щоб термопривід дивився вниз.
• Необхідно залишити 5 см до 10 см після регулятора прямої ділянки труби. Це дозволить зберегти пропускну здатність пристрою.
• Не можна монтувати регулятор температури біля вигинів труби.
• Для збереження пристрою перед ним рекомендується поставити сітчастий фільтр, який очищатиме теплоносій від суспензій.

Після того, як прилад встановлений та перевірений на герметичність з опалювальною системою, можна розпочинати його налаштування.

На температурному датчику є шкала та настроювальна ручка, тому достатньо провернути її до потрібного показника температури, щоб прилад розпочав свою роботу. Перевірити правильність встановлення та реакцію на зміни температури води можна, подаючи її то гарячою, то охолодженою.

Встановлюючи автоматичний регулятор температури, слід пам’ятати, що параметри, що виставлені на шкалі датчика, можуть не відповідати реальному нагріванню теплоносія. Тому рекомендується перевіряти нагрівання батарей спеціальним інфрачервоним термометром та у разі великого відхилення коригувати прилад.

Висновок

Коли потрібен недорогий, але надійний пристрій, який «стежитиме» за якістю обігріву приміщення та роботи батарей, регулятор температури прямої дії підійде якнайкраще. Його можна монтувати самостійно, він не вимагає догляду за собою, простий у налаштуваннях та здатний зберігати необхідний мікроклімат у приміщенні.